Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх

 «Відповідальність – мужність мати справу з усіма наслідками своїх справ»

На жаль, сьогодні, серед тих, хто скоює злочини, є чимало неповнолітніх, які по кримінальному законодавству мають особливий правовий статус. Відповідальність за ряд умисних злочинів настає з 14 років. Відповідальність за інші злочини настає з 16 років ( ст. 22 ККУ). За Кримінальним кодексом України відповідальності підлягають особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років тільки за скоєння наступних злочинів: умисне вбивство (статті 115 – 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військо службовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.. 122, ч. 2 статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст.. 113), бандитизм (ст.. 257), терористичний акт (ст.. 258),захоплення заручників (статті 147, 349),зґвалтування (ст.. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) , крадіжку (ст.. 185, ч.1 статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308),  розбій (ст.. 187, ч.3 статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, ч.2, 3 ст. 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна(ст.. 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2, 3 ст. 289), хуліганство (ст..296).

При цьому існують певні особливості притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. До них можуть бути застосовані лише шість із дванадцяти видів кримінальних покарань – штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. При цьому строки й розміри цих покарань зменшені, порівняно з передбаченими для дорослих.

В окремих випадках неповнолітній може бути звільнений судом від відповідальності із застосуванням до нього примусових виховних заходів. Таке рішення приймає суд, ураховуючи обставини справи, особу неповнолітнього.

Зокрема ч.2, ст. 105 ККУ, передбачає застереження, обмеження дозвілля і встановлення вимог до поведінки неповнолітніх, наприклад: йому може бути заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено виходити з помешкання в певний час доби – увечері та вночі, заборонено відвідувати дискотеки, клуби тощо), передача неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного або трудового колективу. На неповнолітнього,який досягнув 15 років та має власне майно або заробіток, суд може покласти обов’язок відшкодувати завдані ним збитки. Найсуворішим примусовим заходом є направлення неповнолітнього до спеціального закладу соціальної реабілітації на строк до трьох років. Направлення до закладу соціальної реабілітації здійснюється судом незалежно від бажання винного та його батьків.

При призначенні покарання суд ураховує обставини злочину, його наслідки, особу злочинця, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, до неповнолітніх при призначенні покарання застосовують певні особливості кримінальної відповідальності. Виходячи з того, що кримінальна відповідальність, як і кожний вид юридичної відповідальності, ґрунтується на конституційному принципі законності, що означає – кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто вона є невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не встановить і не доведе суд.